Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/благословенний

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
благословенний
Берлін: Українське слово, 1924

Благослове́нний, а, е. Благословенный; благословленный. Онопріє, святий, благословенний. Чуб. Курка вся благословенна їсти, тілько ноги не благословенні, бо вона гребе усяку нечисть. Мнж. 155.