Словарь української мови (1924)/благословлятися
| ◀ благословляти | Словарь української мови Б благословлятися |
благостинний ▶ |
|
Благословля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. Благослови́тися, влю́ся, ви́шся, гл. 1) Получать, получить благословеніе. Благословилась Марусенька у свого татка на посад сісти. Нп. — до ко́го, у кого. Получать благословеніе отъ кого. (На весіллі) посланці тричі благословляться до старости. О. 1862. IV. 16. Йди до попа благословиться. АД. II. 21. Вона благословиться у батька й у матері. Грин. III. 428. 2) На світ благослови́лося. Разсвѣло. Ось нічка утікла, мов стало розсвітать, мов почало на світ благословлятись. Греб.