Словарь української мови (1924)/блазень

by Борис Грінченко

◀ блазенський

Словарь української мови Борис Грінченко Б блазень

блазеня ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Бла́зень, зня, м. 1) Молокососъ; дуракъ, дурачина, глупецъ, олухъ. І морду на плече схиливши, як блазень цмокавсь та лизавсь. Котл. Ен. VI. 35. Чи не сором такому блазневі горілку пить? Блазень який, ще й він тут цвірінька. Черк. у. 2) Шутъ. Ум. Бла́зник. Вх. Лем. 392.