Словарь української мови (1924)/блакит
Зовнішній вигляд
◀ блазня | Словарь української мови Б блакит |
блакитний ▶ |
|
Блаки́т, ту, м. = Блакить 2. А зорі на́ небі з блакиту виринають. К. Дз. 145. Блакит на небі був такий, що й написать його не можна. Щог. Сл. 69.