Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/блейвас

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
блейвас
Берлін: Українське слово, 1924

Бле́йвас, су, м. Свинцовыя бѣлила, бѣлила. Бо щоки терли манією, а блейвасом і ніс, і лоб. Котл. Ен. III. 49.