Словарь української мови (1924)/блимати

by Борис Грінченко

◀ блимання

Словарь української мови Борис Грінченко Б блимати

блимнути ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Бли́мати, маю, єш, гл. 1) Слабо, тускло свѣтить, мерцать, то вспыхивать, то потухать. Каганець блимав у запічку. Берд. у. 2) Мигать глазами, хлопать глазами, бросать взгляды. Тільки очима блима. О. 1862. I. 36.