Словарь української мови (1924)/блискати
| ◀ блискання | Словарь української мови Б блискати |
блискітка ▶ |
|
Бли́скати, каю, єш, гл. 1) Сверкать. Ніч темна, темна, тільки блискавка блискає. МВ. I. 141. І дощ не йде, і хмар нема, тільки блискає. Грин. III. 308. Йдуть (косарі) мовчки, тільки коси блискають. Греб. 401. 2) Бить задомъ, лягать. Та бий її, нехай не блискає бісова худоба. Канев. у.