Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/блудящий

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
блудящий
Берлін: Українське слово, 1924

Блудя́щий, а, е = Блудний 1. Блудящий син. Грин. III. 141.