Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/блювати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
блювати
Берлін: Українське слово, 1924

Блюва́ти, блюю́, є́ш, гл. Блевать, рвать. Багацтво він чуже пожер і звергне, бо повелить йому Господь блювати. К. Іов. 44.