Словарь української мови (1924)/блювати
| ◀ блювання | Словарь української мови Б блювати |
блювачка ▶ |
|
Блюва́ти, блюю́, є́ш, гл. Блевать, рвать. Багацтво він чуже пожер і звергне, бо повелить йому Господь блювати. К. Іов. 44.
| ◀ блювання | Словарь української мови Борис Грінченко Б блювати |
блювачка ▶ |
|
Словарь української мови — Б
блювати
Борис Грінченко
1924
Блюва́ти, блюю́, є́ш, гл. Блевать, рвать. Багацтво він чуже пожер і звергне, бо повелить йому Господь блювати. К. Іов. 44.