Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/блюзник

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
блюзник
Берлін: Українське слово, 1924

Блю́зник, ка, м. Богохульникъ, кощунъ. Балт. у.