Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/блюзнути

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
блюзнути
Берлін: Українське слово, 1924

Блю́знути, ну, неш, гл. 1) Брызнуть. Як го взяла межи очі, аж кров вся блюзнула. Гол. III. 20. 2) Сболтнуть. Отой вже як блюзне, то но всі очі повитріщають на нього. Брацл. у. 3) Блюзнув му в очі. Сказалъ нѣчто дерзкое, оскорбительное. Фр. Пр. 63.