Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/бліднути

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
бліднути
Берлін: Українське слово, 1924

Блі́днути, ну, неш, гл. Блѣднѣть. Батько наче не добачав, як мати блідла, як Катря плакала. МВ. II. 110. Зося то червоніла, то блідла. Левиц. I. 304.