Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/бліхувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
бліхувати
Берлін: Українське слово, 1924

Бліхува́ти, ху́ю, єш, гл. 1) Бѣлить (ленъ, полотно). 2) Заковывать въ кандалы. Але Штолу молодого в кайдани бліхуют. ЕЗ. V. 230.