Словарь української мови (1924)/бобрик

by Борис Грінченко

◀ боборунка

Словарь української мови Борис Грінченко Б бобрик

бобричок ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Бо́брик, ка, м. 1) Ум. отъ бобер. 2) Родъ мѣдной пуговицы; такія пуговицы гуцулы изготовляютъ сами, употребляя ихъ для украшенія кожаныхъ поясовъ, кож. сумокъ и пр. Шух. I. 126, 127, 278.