Словарь української мови (1924)/богоносець

by Борис Грінченко

◀ богоненавидник

Словарь української мови Борис Грінченко Б богоносець

богонько ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Богоно́сець, сця, м. Носящій Бога. Въ загадкѣ — оселъ, везшій Христа. Родився, не хрестився, а до смерти не молився і був богоносець. Ном. стр. 293. № 118.