Словарь української мови (1924)/богоносець
| ◀ богоненавидник | Словарь української мови Б богоносець |
богонько ▶ |
|
Богоно́сець, сця, м. Носящій Бога. Въ загадкѣ — оселъ, везшій Христа. Родився, не хрестився, а до смерти не молився і був богоносець. Ном. стр. 293. № 118.