Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/богослов

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
богослов
Берлін: Українське слово, 1924

Богосло́в, ва, м. 1) Богословъ. Богослов, та не однослов. Ном. 2) Воспитанникъ послѣдняго класса духовной семинаріи. Сим. 175. Один хвилозоф чи й богослов казав промову над якимсь помершим паном. Грин. I. 230.