Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/божевільник

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
божевільник
Берлін: Українське слово, 1924

Божеві́льник, ка, м. Сумасшедшій человѣкъ, безумецъ. Желех.