Словарь української мови (1924)/божниця

by Борис Грінченко

◀ божник

Словарь української мови Борис Грінченко Б божниця

божничок ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Божни́ця, ці, ж. 1) = Божник. Мил. 170. 2) Храмъ, церковь. Піп каже: „Ідімо до божниці, а п'яниця каже: „ідімо до коршмиці“. Ном. № 11728. Чаще: иновѣрческій храмъ. „Підем до костьола“. — А не до церкви? — поспитала Мася. — „Так і видно, що хамка!… Щоб ти мені і бровою не моргнула в ту сторону, де хамська божниця стоїть“. Св. Л. 86. Як ішва ф суботу до божниці, до сьватині, то й Савамон хотів з ньов піти. Гн. I. 41. Ум. Божничка.