Словарь української мови (1924)/бозя

by Борис Грінченко

◀ бозюсьо

Словарь української мови Борис Грінченко Б бозя

боїсько ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Бо́зя, зі, м. 1) Богъ (дѣтск.). О. 1861. VIII. 8. 2) Бо́зя калачі́ везе́. Такъ говорятъ дѣтямъ, когда громъ гремитъ. То же значеніе: Бозя свариться. Ном. № 564. 3) Піти́ до Бо́зі. Пойти въ церковь. Черк. у. Ум. Бозінька.