Словарь української мови (1924)/бойко

by Борис Грінченко

◀ Бойківщина

Словарь української мови Борис Грінченко Б бойко

бойло ▶

Берлін: Українське слово, 1924

I. Бо́йко, нар. Хорошо. Зміев. у. Славяносерб. у.

II. Бо́йко, ка, м. Горецъ-малороссъ изъ Галиціи, житель погорья стрыйскаго и самборскаго уѣздовъ. Гол. I. Вступл. 712. Дала мене мати за бойка, за бойка, буде мені ще за бойком голова гладойка. Pauli. II. 108.