Словарь української мови (1924)/боргувати
| ◀ борговий | Словарь української мови Б боргувати |
бордюг ▶ |
|
Боргува́ти, гую, єш, гл. 1) Давать въ долгъ; кредитовать. К. ЦН. 219. Як станеш усім боргувати, то прийдеться без сорочки ходити. Ном. № 10617. Сидить багач та й дивує, що убогому жид боргує. Чуб. V. 1094. 2) Брать въ долгъ. Пішов чумак до жидівки боргувати мед, горівку. Грин. III. 575.