Словарь української мови (1924)/боровик

by Борис Грінченко

◀ боровий

Словарь української мови Борис Грінченко Б боровик

боровина ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Борови́к, ка́, м. 1) Житель бора. 2) Раст.: а) Бѣлый грибъ, Boletus edulis. ЗЮЗО. I. 114. Як загадав боровик, на всі гриби полковник. Чуб. V. 1183. б) Daphne cneorum L. ЗЮЗО. I. 121. в) Chimaphila umbellata Nutt. Анн. 95. г) Pyrola minor L. ЗЮЗО. I. 133. Ум. Боровичок.