Словарь української мови (1924)/борода

by Борис Грінченко

◀ боровниця

Словарь української мови Борис Грінченко Б борода

бородавка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Борода́, ди, ж. 1) Борода. Ой не піду за старого — бородою коле. Чуб. V. 490. Заде́р бороду. Грубо: умеръ. Фр. Пр. 109. 2) Подбородокъ, нижняя челюсть. 3) Ля́дська борода́. Трава, которую не можетъ захватить коса. 4) Спа́сова борода́. Кустъ ржи, оставляемый на нивѣ въ концѣ жатвы. 5) Борода́ лісова́. Раст. Usnea barbata. ЗЮЗО. I. 140. 6) — чо́ртова. Vincetoxicum officinale L. Mœnch. ЗЮЗО. I. 141. Ум. Борідка, борі́донька, борі́дочка. Мил. 106.