Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/бороздити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
бороздити
Берлін: Українське слово, 1924

Борозди́ти, джу́, диш, гл. — кому що. Дѣлать кому на перекоръ, мѣшать кому. Фр. Пр. 109.