Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/борух

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
борух
Берлін: Українське слово, 1924

Бо́рух, ха, м. 1) Еврейское имя Борухъ. 2) Бо́рухи справля́ти, відмовляти, співати. Молиться (о евреяхъ). Рудан. I. 47. Жид борухи відмовляє. Ном. № 12157.