Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/бочуля

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
бочуля
Берлін: Українське слово, 1924

Бочу́ля, лі, ж. 1) Толстобрюхая корова. Желех. 2) Корова съ бѣлыми боками. Желех. Ум. Бочу́лочка. Да прийду ж я, гою, на твою обору, ой займу ж я бочулочку до свойого дому. Чуб. V. 1088.