Словарь української мови (1924)/боярин

by Борис Грінченко

◀ боярий

Словарь української мови Борис Грінченко Б боярин

бояринування ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Боя́рин, на, м. 1) Бояринъ. 2) Шаферъ (на свадьбѣ). МУЕ. I. 123. 3) Раст. Aster Amellus L. Вх. Пч. II. 29. Ум. Боя́ронько, боя́рочко. Чуб. V. 939. Не смутіться та боярочки, що короткі та подарочки. Мил. Св. 39.