Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/боїще

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
боїще
Берлін: Українське слово, 1924

Боїще, ща, с. 1) Битва, бой. Хоч і не одіб'єшся вже, так боїщем навтішаєшся. МВ. II. 81. Івась кидає свої боїща та руйнування. Мир. ХРВ. 84. 2) Мѣсто битвы. Пішли ся брати ( = битися) на олов'яне боїще. Драг. 262. Или здѣсь просто = тік? См. Боїсько.