Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/бракувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
бракувати
Берлін: Українське слово, 1924

Бракува́ти, ку́ю, єш, гл. 1) Пренебрегать, отбрасывать. Єден бракує, другий пакує. Фр. Пр. 116. 2) безл. Недоставать. Коли у тебе бракує того насіння, позич його. Стор. МПр. 24. Чого вам бракує, то си докупіт. Фр. Пр. 116.