Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/братанич

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
братанич
Берлін: Українське слово, 1924

Брата́нич, ча, м. Племянникъ (сынъ брата). Чуб. VI. 292. НВолын. у. Каменец. у. Опат. 24. Ум. Брата́нчик.