Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/брезкулька

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
брезкулька
Берлін: Українське слово, 1924

Брезку́лька, ки, ж. Бубенчикъ, привѣшиваемый къ ушамъ лошадей. Коли чує, торохтить щось ззаду з дзвониками да з брезкульками. Рудч. Ск. I. 74.