Словарь української мови (1924)/брезкулька
| ◀ брезкнути | Словарь української мови Б брезкулька |
брезулець ▶ |
|
Брезку́лька, ки, ж. Бубенчикъ, привѣшиваемый къ ушамъ лошадей. Коли чує, торохтить щось ззаду з дзвониками да з брезкульками. Рудч. Ск. I. 74.