Словарь української мови (1924)/бризнути
| ◀ бризлелина | Словарь української мови Б бризнути |
бризнутися ▶ |
|
Бри́знути, ну, неш, гл. Одн. в. отъ бри́зкати. 1) Брызнуть. Навіть дощ ніколи не бризне на цей великий пісок. Дещо. 2) Упасть (въ воду). Росхитавшись, бризнув в воду. Котл. Ен. II. 42. 3) Ударить. Бризнула невістку по зубах. 4) Бри́знув му в живі́ о́чі. Сказалъ ему рѣзко правду, сказалъ дерзость. Фр. Пр. 126.