Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/брикун

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
брикун
Берлін: Українське слово, 1924

Брику́н, на́, м. 1) Рѣзвая лошадь. 2) Шалунъ, рѣзвый мальчикъ. Левч. 178. 3) Своенравный человѣкъ. Ум. Брикуне́ць, брику́нчик.