Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/брикучий

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
брикучий
Берлін: Українське слово, 1924

Брику́чий, а, е = Брикливий. 1) Кобила.... брикуча. Кс. 1882. X. 18. 2) Се біс, а не дівка! бач, яка брикуча. О. 1861. XI. Кух. 20.