Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/бриця

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
бриця
Берлін: Українське слово, 1924

Бри́ця, ці, ж. Раст. Setaria glauca Beauv. ЗЮЗО. I. 136. Бриця в пашні помішниця. Ном. № 10136. Торох, торох, сію горох, а вродиться бриця. Нп.