Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/брязчати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
брязчати
Берлін: Українське слово, 1924

Брязча́ти, чу́, чи́ш, гл. Бряцать, звенѣть. Чуб. III. 35, 112. Козак, мамцю, гуляє, брязчать в його гроші. Нп. Коли б у шинкарки, то б брязчали чарки. Чуб. V. 831. Сам до мене босий чеше, щоб підківки не брязчали. Мет. 27.