Словарь української мови (1924)/буваличі
| ◀ бувалий | Словарь української мови Б буваличі |
бувало ▶ |
|
Бува́личі, чів, м. мн. Фантастическая мѣстность, въ которой случаются съ человѣкомъ различныя приключенія, испытанія. Фр. Пр. 128. Бував він у Буваличах. Ном. № 5775.