Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/бугила

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
бугила
Берлін: Українське слово, 1924

Бугила́, ли́, ж. Раст. Anthriscus sylvestris. Анн. 39. Вирізав ту бугилу і зробив з неї дудку. Рудч. Ск. I. 157.