Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/бузувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
бузувати
Берлін: Українське слово, 1924

Бузува́ти, зу́ю, єш, гл. 1) Наказывать, бить. Желех. 2) Журить, бранить, дѣлать выговоръ. Желех.