Словарь української мови (1924)/буйно

by Борис Грінченко

◀ буйність

Словарь української мови Борис Грінченко Б буйно

буйтур ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Бу́йно, нар. Крупно, сильно, буйно. Сад ріс собі на волі дико і буйно. Левиц. Пов. 191. Що буйниї вітри буйно повівають. Чуб. V. 570. Буйно конем по вулиці проїзжав. АД. I. 189.