Словарь української мови (1924)/буковинка

by Борис Грінченко

◀ буковинець

Словарь української мови Борис Грінченко Б буковинка

буковинський ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Букови́нка, ки, ж. 1) Ум. отъ буковина 1, 2. Шух. I. 177. Буковинка сі розвила. Шух. I. 197. 2) Жительница Буковины. Ум. Букови́ночка, букови́нонька.