Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/бумага

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
бумага
Берлін: Українське слово, 1924

Бума́га, ги, ж. 1) = Папір. 2) Паспортъ; документъ. Іде до панії, щоб бумагу їй дала; а пані: Не хочу я, не дам тобі бумаги і їхати не пущу. МВ. У волость аж три бумазі прийшло: кажуть, якісь начальники їхатимуть. Лубен. у. Ум. Бума́жка, бума́жечка.