Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/бундзик

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
бундзик
Берлін: Українське слово, 1924

Бу́ндзик, ка, м. Ум. отъ бундз. Во 2-мъ значеніи употребляется какъ прозвище для рекрутовъ, которыхъ сильно стригли въ прежнее время. Відобрали го до бундзиків. Фр. Пр. 129.