Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/бунтовливий

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
бунтовливий
Берлін: Українське слово, 1924

Бунто́вливий, а, е. Склонный къ бунтамъ, мятежамъ, мятежный. Ваші предки бунтовливі. К. Псал. 220. Бунтовливі піддані. Мир. ХРВ. 159.