Словарь української мови (1924)/бунтовливий
Зовнішній вигляд
◀ бунтівниця | Словарь української мови Б бунтовливий |
бунтовник ▶ |
|
Бунто́вливий, а, е. Склонный къ бунтамъ, мятежамъ, мятежный. Ваші предки бунтовливі. К. Псал. 220. Бунтовливі піддані. Мир. ХРВ. 159.