Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/бурда

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
бурда
Берлін: Українське слово, 1924

Бурда́, ди́, ж. 1) = Здирок. Вас. 157. 2) Родъ игры у мальчиковъ: а) попадаютъ камешками въ поставленную стоймя каменную плиту или кусокъ доски; выигрываетъ — дає́ бурду́ — свалившій плиту или доску. Шейк. Задам я тобі бурду! Задамъ я тебѣ трезвону! Шейк.