Словарь української мови (1924)/бурий

by Борис Грінченко

◀ буреки

Словарь української мови Борис Грінченко Б бурий

буритель ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Бу́рий, а, е. 1) Бурый, сѣрый. Бурий, як вовк. Фр. Пр. 130. 2) О головномъ уборѣ: въ складкахъ, въ сборкахъ. Вх. Уг. 225. 3) Сердитый, разсерженный. Фр. Пр. 130.