Словарь української мови (1924)/буркувати

by Борис Грінченко

◀ буркування

Словарь української мови Борис Грінченко Б буркувати

буркуку! ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Буркува́ти, ку́ю, єш, гл. 1) Мостить (камнемъ). Зробив.... бурковану дорогу. Гн. II. 196. 2) Ворковать. На калині зозуля, вона не кує — буркує. Чуб. V. 690.