Словарь української мови (1924)/бурлацький
| ◀ бурлацтво | Словарь української мови Б бурлацький |
бурлаченько ▶ |
|
Бурла́цький, а, е. Принадлежащій бурла́ці, къ нему относящійся, свойственный ему. Молодий бурлацький син. Рудч. Чп. 115. Ніхто не заплаче по білому тілу по бурлацькому. Рудч. Чп. 153. Бурла́цьке со́нце. Луна, — шутливое названіе, данное потому, что бурла́кам часто приходится ходить ночью, скрываясь. Бурла́цький отче-наш. Шутливая молитва, въ которой просятъ избавленія отъ разныхъ бѣдъ жизни бурлак. О. 1861. X. Св. 50.