Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/бурмотати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
бурмотати
Берлін: Українське слово, 1924

Бурмота́ти, чу́, чеш, гл. Бормотать, ворчать. Почав щось сам собі бурмотати, наче з просоння. Мир. Пов. I. 172.