Словарь української мови (1924)/бурун

by Борис Грінченко

◀ бурулька

Словарь української мови Борис Грінченко Б бурун

бурундук ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Буру́н, на́, м. 1) Валъ (въ морѣ, рѣкѣ). Як розгуляється погода та проти вітру як пожене буруни, то дуб грає по бурунах то вгору, то вниз, як віз по балках. ЗОЮР. I. 146. 2) Сугробъ. Ти ба, буруни які понамітало. Лохв. у.